Ты обладаешь силой троекратной:
- Иди и бесов изгоняй!
-Болезни исцеляй опасные!
- И мёртвых духом воскрешай!
Иди и делай всё, что Я доверил
Всем детям Моего Отца творить;
Всем ближним расскажи о вере,
Начни о Божьем Царстве говорить!
Ты расскажи им о Конце и о Начале,
Об Альфе и Омеге расскажи!
В молитве забери у них печали;
Надежду, радость и улыбку подари!
Дари им всё, что я тебе доверил.
Будь верна в малом и в большом.
И чудеса увидев, все поверят,
Что послан был на Землю Я Отцом.
Твоя работа – петь им песни,
Меня с любовью прославлять.
И проповедовать на всяком месте,
На злачны пажити овец всех направлять.
Когда их соберу от всех ветров Я,
И обучу для брани в оный день,
Сниму с них мира ветхие отрёпья.
Омою Кровью, их в виссон одев.
Комментарий автора: Через это стихотворение Господь обращается только к ученикам Своим! Прохожим и зевакам: читайте, но не сорите злом! Оно будет наказано!
Людмила Дещенко,
Украина, Одесса
Моё ходатайство в молитве об исполнении слов Господа Иисуса Христа:"Дом Мой домом МОЛИТВЫ наречётся для всех народов"! Моё предназначение в Боге-снять дьявольскую пелену с глаз народа. Читатель моих стихов непременно получит обличения от совести. После покаяния, получит Божью ЛЮБОВЬ и вечный мир в Боге. e-mail автора:lgd53poem@gmail.com сайт автора:Стихи.ру
Прочитано 7113 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
