Он мамой любимой взращён инфантильным юнцом…
Влюбляется принцем, становится диким самцом…
Упав на колено, прельщает вас просто кольцом…
Сопьётся быстрее, чем станет примерным отцом…
С извилиной «лишней» слывёт среди дам мудрецом…
С дырою в кармане представится «крёстным отцом»…
И чтобы не делал, он будет всегда молодцом…
Ну, кто же такого посмеет назвать подлецом...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прошу с милостью принять мою критику. МУЖСКОГО РОДА это кто? Так и напрашмвается на язык общепринятое ВСЕ МУЖИКИ СВИНЬИ! Существу мужскогого рода, к которму мзвините, я принадлежу, при чтении этого стиха в голову так и лезут депрессивные мысли..
Мужского рода
Он мамой
любимой взращен Рождается честным, а умирает
лжецом… НУ НЕ ВСЕ сужики извините... Хотя их возможно и довольно много. И даже у них есть выход! через перерождение посредством веры в Иисуса Христа! НАДЕЮСЬ ЧТО у вас уже есть, или ВЫ НАПИШЕТЕ о них чтото не такое депрессивное.
Четверть века - Богдан Мычка Этот стих посвящается моей жене Людмиле и написан на 25-летие нашей свадьбы. Он является как бы продолжением стиха "Невесте".
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
